Це історія про 14-річного Микиту — підлітка з Херсона, який пережив окупацію, вимушене переселення і втрату звичного життя. Історія про те, як психологічна підтримка допомогла йому впоратися зі страхами і знову повірити в майбутнє.
Що пережила сім’я
У 2022 році сім’я Микити виїхала з окупованого Херсона після півтора місяця під окупацією. Вони оселилися в маленькому містечку на заході країни, де все було чужим і незнайомим. Батька майже одразу мобілізували на фронт, того ж року в сім’ї народилася ще одна дитина. Життя перевернулося з ніг на голову: нове місце, нова школа, мама з немовлям, батько на війні.
Навесні 2025 року хлопець звернувся до нас із високою тривожністю та пригніченим емоційним станом. Він ніс у собі тягар, який не повинна нести дитина: страх за пораненого та контуженого батька, за бабусю, яка залишилася в окупованому Херсоні, а також за своє майбутнє, яке здавалося таким невизначеним і лякаючим.
Участь у програмі “СвіТИ”
Микита відвідував групові та індивідуальні заняття. На групових зустрічах він спілкувався з однолітками в теплій підтримуючій атмосфері — і поступово відчув те, чого йому так не вистачало: співчуття, взаєморозуміння, підтримку. Паралельно провели батьківську консультацію з мамою — говорили про те, як важливо бачити потреби підлітка і як підтримувати його в цей непростий час.
Тривожність поступово зменшувалася. Микита почав налагоджувати спілкування з однокласниками, з’явився інтерес до навчання, і найголовніше — він став сміливіше дивитися у майбутнє.
