Дитинство, зруйноване війною

Важко усвідомити, що понад 5 мільйонів дітей вимушено покинули свої домівки та розпочали нове життя – вдалині від звичного середовища, своїх друзів та рідних вулиць. Вони стали свідками бойових дій, пережили окупацію і бомбардування, втратили близьких та бачили те, чого діти не мають бачити. 

Діти війни. Вони надзвичайно стійкі та сильні, але отримали психологічні травми від пережитого, які матимуть серйозні наслідки, якщо не відреагувати вчасно. Саме з цією метою була створена програма “СвіТИ” – допомогти молоді подолати травми війни та адаптуватись до нових реалій життя. Програма розрахована на підлітків, які вимушено покинули домівки, та дітей з родин військових 11-17 років.

Будні простору “СвіТИ”

Кожен день простір “СвіТИ” наповнений дитячим сміхом, емоційними розмовами та крихтами від печива під час чаювання на перерві. Але так було не завжди. Це підлітки, які вже багато місяців поспіль відвідують заняття, вони знайшли нових друзів та повернули фарби в життя. Важко повірити, що це ті самі діти, які одного дня прийшли до простору на знайомство. Їх погляд був повний смутку з нотками страху і відчаю, але кожен з них розумів, що потребує допомоги та спілкування з однолітками. 

Розклад простору вибудуваний як комплексна програма та включає групові й індивідуальні зустрічі з психотерапевтами, заняття з англійської мови, акторської майстерності, арттерапії, фінансової грамотності, ораторського мистецтва, профорієнтаційні активності, екскурсії та інші формати роботи. Усі складові програми спрямовані на стабілізацію емоційного стану підлітків, їх поступове розкриття, розвиток соціальних і життєвих навичок, а також усвідомлення власних інтересів і потенційних професійних напрямів.

Недитяча історія

Простір відвідують діти з різних міст: Харків, Маріуполь, Бердянськ, Краматорськ, Лисичанськ, Херсон та багато інших. За їхнім сміхом приховані дорослі погляди, а в памʼяті глибоко вкоренилися тяжкі спогади, адже кожен має свою історію, від якої не по собі.

Ніна з чоловіком та сином Антипом жили звичним життям, як і більшість українців до 24 лютого 2022 року. Повномасштабну війну застали вдома у Маріуполі. Після перших вибухів пішли до бомбосховища в надії перечекати декілька днів, взявши з собою лише два рюкзаки, та додому вже не повернулись, адже це було занадто небезпечно. Бомбосховищем виявився підвал, в якому не було світла та тепла, поряд близько 100 незнайомих людей та немає можливості вийти на вулицю через постійні та інтенсивні обстріли.

За деякий час родина вирішила перебратись в інше укриття – Маріупольську камерну філармонію, обираючи між нею та Драмтеатром (*за декілька днів на Драмтеатр окупанти скинули бомбу). В новому укритті перебувало понад тисячу людей, які підтримували та допомагали одне одному: готували разом їжу на вогні, ділились водою та лікували поранених. Цілі родини, діти, самотні літні люди, немовлята, які тільки-но народились, домашні улюбленці – всі в одному місці.

Дорога, яка тривала місяць

17 березня родина прийняла рішення виїжджати з міста. Шлях був довгим та непростим, але, на щастя, вдалося уникнути небезпеки, в тому числі пройти усі блокпости та оминути фільтрації для чоловіка. Лише за місяць Антип та його батьки опинились у Львові. Перший час було незвично жити більш-менш нормальним життям після місяців, які довелось пережити. До того ж, важко адаптуватись до нових умов, адже родина стрімко залишила свій дім та усе, до чого звикла. Довелось звикати до абсолютно нового середовища – нове місто, нова школа в дитини, нові однокласники… 

Такі обставини впливають на всіх, особливо на підлітків, які вже добре усвідомлюють усе, що відбуваються. Антип розумів, що це справжня війна, наповнена жорстокістю, адже будинки руйнуються, навколо багато поранених та гинуть люди. Лише з часом син зміг поділитись своїми переживаннями та розповісти про страхи, серед яких і страх втратити батьків. 

В укритті у Маріуполі Антип просив, щоб батьки йшли по одному за водою та їжею, аби не залишитись сиротою. 

Програма “СвіТИ” та відновлення сина

Будучи вже у Львові, мама Антипа знайшла сторінку безпечного простору “СвіТИ” та записала сина на заняття, де він потрапив в середовище з дітьми, більшість з яких також пережили нелегкі часи та покинули свої домівки. Дитина почала розкриватись та навіть посміхатись, з часом знайшлися і нові друзі.

“СвіТИ” – це ще й чудова нагода знайти нових друзів серед однолітків в місці, де всі поважають одне одного та підтримують. 

На думку родини, саме програма психосоціального відновлення “СвіТИ” значно вплинуло на адаптацію Антипа, адже школа зазвичай не робить акцент на психологічну реабілітацію та не має можливості приділяти достатньо уваги кожній дитині. Син з задоволенням відвідує заняття та помітно, що його настрій покращився, що надзвичайно важливо, враховуючи, що за короткий час довелось пережити жахливі події, залишити звичне життя та почати усе з початку.

Таких історій безліч, діти побачили на власні очі всі жахи війни: потрапили під обстріли під час евакуації, провели тижні у підвалі, місяці в окупації, перебували під постійними вибухами, втратили близьких та вимушено розпочали нове життя. Як результат, майже кожна дитина має проблему з адаптацією, відчуває брак спілкування з однолітками та перебуває в пригніченому стані. Не таким мало бути дитинство українських дітей.

В країні росте нове покоління, але саме це покоління поведе нас в краще майбутнє.

“Ми не в силах змінити минуле, можемо лише обережно й ледве помітно нагадати, що в кожному з вас є світло й показати, як сильно воно вміє світити. І навіть коли ніч і навколо вже темрява, воно осяє дорогу, дасть віру та сили йти. А якщо дуже страшно і ви не впевнені, візьміть нас за руку, ми поведемо, тільки СвіТіть!”